Виставковий центр «Український Дім» представляє з 17 по 25 лютого виставку живопису Лесі Хоменко «Wonderland / Дивокрай».
Куратори: Катерина Тейлор, Володимир Кадигроб
У фокусі мистецького проекту художниці Лесі Хоменко – українські Карпати як квінтесенція «нової української ідилії». Саме тут, на мальовничому клаптику «зразкової української землі», автор бачить локус сучасної національної утопії, яка вже достатньо сформована як визнаний феномен, щоб, нарешті, стати об’єктом художнього розслідування.
Традиційно монументальні полотна Лесі Хоменко випромінюють сонячні образи «ідеальних українських картинок» – такими можна було б прикрашати сторінки путівників по Україні для іноземців та холи міжнародних аеропортів, закликаючи гостей обіцянками туристичного щастя. На тлі життєрадісних карпатських пейзажів ми бачимо сучасні будівлі ново-зведених віл та готелів, або групи танцюючих гімнастів у пістрявих трико.
Але за насиченими кольорами та м’якими мазками допитливе око розгледить і здійснену художницею критичну роботу, передану в живописі через конфлікт візуальних канонів: урочисто нерухомі гірські рельєфи VS застиглі у напрузі пози любителів аеробіки, з любов’ю виписані живі пейзажі VS сліпі трикутники новобудов без вікон та дверей.
Навмисно схематизуючи зображення «нової карпатської» архітектури та створюючи дещо комічний контраст замріяних гірських краєвидів та схожих на артистів мюзиклів спортсменів, Леся окреслює проблематику стрімких трансформацій традиційного патерну карпатського ландшафту, пов’язаних з перетворенням Карпат на модну рекреаційну зону.
Ці трансформації – стихійна забудова, деформація пейзажу, перетворення «землі» на «територію» чи навіть «ділянку на продаж» – не можуть не викликати відчуття принаймні смутної тривоги. Але чи можемо ми вже сьогодні оцінити їх по-чесному, не вдаючись до егоїстичної ностальгії чи до індустріальної лихоманки?
Леся хоче затримати історію: вона зображує реальні, списані з натури будівлі так, наче вони – це тільки проект, архітектурна план-схема. Таким чином, вона прагне сконструювати історичну перспективу, з відстані якої тільки й можна оцінити зміни, що звалились на наші милі, знайомі, буколічні Карпати за останні роки. Карпати – не тільки реальний об’єкт її уваги, але й метафора нашого суспільства, тих соціальних змін, що відбиваються на сучасній картині нашої культури.
Леся Хоменко, відома своїми мистецькими дослідженнями соцреалізму, цього разу вирішила застосувати радянську парадигму до експозиції: візуально-асоціативний ряд виставки наслідує стенди конкурсу архітектурних проектів. Вибір виставкового простору також не випадковий – приміщення Українського Дому, колишнього Музею ім. Леніна, навколо спорудження якого свого часу виникли численні запеклі суперечки. Проект «Дивокрай» має підкреслити актуальність та виключну важливість таких публічних дискусій, пов’язаних з моделюванням нашого суспільства у всіх його проявах.
Про автора
1980 Народилася в м. Києві
1991 – 1998 навчання у Державній художній середній школі
1998 – 2004 навчання у Національній Академії Образотворчого Мистецтва та Архітектури на факультеті сценографії у майстерні Д. Д. Лідера, отримала диплом магістра з відзнакою
2005 резидент Центру сучасного мистецтва при НАУКМА, Київ
Відкриття 16 лютого 18:00
Виставковий центр «Український Дім»
вул. Хрещатик, 2
Леся Хоменко «Wonderland / Дивокрай» (Київ, 17.02 – 25.02)
Виставковий центр «Український Дім» представляє з 17 по 25 лютого виставку живопису Лесі Хоменко «Wonderland / Дивокрай».
Куратори: Катерина Тейлор, Володимир Кадигроб
У фокусі мистецького проекту художниці Лесі Хоменко – українські Карпати як квінтесенція «нової української ідилії». Саме тут, на мальовничому клаптику «зразкової української землі», автор бачить локус сучасної національної утопії, яка вже достатньо сформована як визнаний феномен, щоб, нарешті, стати об’єктом художнього розслідування.
Традиційно монументальні полотна Лесі Хоменко випромінюють сонячні образи «ідеальних українських картинок» – такими можна було б прикрашати сторінки путівників по Україні для іноземців та холи міжнародних аеропортів, закликаючи гостей обіцянками туристичного щастя. На тлі життєрадісних карпатських пейзажів ми бачимо сучасні будівлі ново-зведених віл та готелів, або групи танцюючих гімнастів у пістрявих трико.
Але за насиченими кольорами та м’якими мазками допитливе око розгледить і здійснену художницею критичну роботу, передану в живописі через конфлікт візуальних канонів: урочисто нерухомі гірські рельєфи VS застиглі у напрузі пози любителів аеробіки, з любов’ю виписані живі пейзажі VS сліпі трикутники новобудов без вікон та дверей.
Навмисно схематизуючи зображення «нової карпатської» архітектури та створюючи дещо комічний контраст замріяних гірських краєвидів та схожих на артистів мюзиклів спортсменів, Леся окреслює проблематику стрімких трансформацій традиційного патерну карпатського ландшафту, пов’язаних з перетворенням Карпат на модну рекреаційну зону.
Ці трансформації – стихійна забудова, деформація пейзажу, перетворення «землі» на «територію» чи навіть «ділянку на продаж» – не можуть не викликати відчуття принаймні смутної тривоги. Але чи можемо ми вже сьогодні оцінити їх по-чесному, не вдаючись до егоїстичної ностальгії чи до індустріальної лихоманки?
Леся хоче затримати історію: вона зображує реальні, списані з натури будівлі так, наче вони – це тільки проект, архітектурна план-схема. Таким чином, вона прагне сконструювати історичну перспективу, з відстані якої тільки й можна оцінити зміни, що звалились на наші милі, знайомі, буколічні Карпати за останні роки. Карпати – не тільки реальний об’єкт її уваги, але й метафора нашого суспільства, тих соціальних змін, що відбиваються на сучасній картині нашої культури.
Леся Хоменко, відома своїми мистецькими дослідженнями соцреалізму, цього разу вирішила застосувати радянську парадигму до експозиції: візуально-асоціативний ряд виставки наслідує стенди конкурсу архітектурних проектів. Вибір виставкового простору також не випадковий – приміщення Українського Дому, колишнього Музею ім. Леніна, навколо спорудження якого свого часу виникли численні запеклі суперечки. Проект «Дивокрай» має підкреслити актуальність та виключну важливість таких публічних дискусій, пов’язаних з моделюванням нашого суспільства у всіх його проявах.
Про автора
1980 Народилася в м. Києві
1991 – 1998 навчання у Державній художній середній школі
1998 – 2004 навчання у Національній Академії Образотворчого Мистецтва та Архітектури на факультеті сценографії у майстерні Д. Д. Лідера, отримала диплом магістра з відзнакою
2005 резидент Центру сучасного мистецтва при НАУКМА, Київ
Відкриття 16 лютого 18:00
Виставковий центр «Український Дім»
вул. Хрещатик, 2